РЕФЕРАТ — это
доклад на определенную тему, включающий обзор соответствующих источников информации.

Тема реферата: Зоряне небо(реферат)

ЗОРЯНЕ НЕБО

Сузіря-ділянки зоряного неба

У темну, безмісячну і безхмарну ніч на небі видн о безліч зірок. Здається, важко розібратися в цій величній картині зоряного неба, про яку натхненно писав наш великий співвітчизник М. В. Ломоносов (1711—1765):

«Відкрилася безодня зірок повна,

Зіркам числа н ема , безодні — дна».

Ще важче представляється задача перерахувати усі видимі на небі зірки. Але важка на перший погляд, вона стає цілком розвязною, якщо застосувати правильні способи її рішення. Ці способи створювалися не відразу, а десятиліттями і століттями, і перші з них ідуть своїми коренями в глибоку стародавність. Саме на зорі людського суспільства, коли уперше виникло примітивне виробництво, уже кочовим племенам необхідно було орієнтуватися при переходах з місця на місце для того, щоб відшукати шлях до колишніх місць стоянок. На більш високій ступіні розвитку людського суспільства, при виникненні землеробства, зявилася необхідність вести, хоча б і грубий, рахунок часу для регулювання сільськогосподарських робіт.

Який же вихід бачили з положення, що створилося, древні народи, що не мали у своєму розпорядженні навіть самих елементарних початків сучасних нам наук? Єдино, що було завжди перед ними, а вірніше, над ними,— це зоряне небо, по якому древні народи стали поступово учитися орієнтуватися на місцевості і вести лік часу. Практична необхідність вивчення зоряного неба привела до зародження науки, що одержала згодом у Древній Греції назва астрономії, що відбулося від двох грецьких слів астрон — зірка і номос — закон.

Але сама назва зовсім не є доказом зародження і розвитку цієї науки тільки в Древній Греції. Астрономія виникла і самостійно розвивалася буквально у всіх народів, але ступінь її розвитку, природно, знаходилася в прямої залежності від рівня розвитку продуктивних сил і культури народів.

Якщо хто-небудь з читачів робив захоплюючу подорож з Москви в Ярославль по Ярославському шосе, той не міг не звернути уваги на порівняно невелике число поворотів на всьому його протязі. Шосе майже прямолінійно, і його повороти звязані лише з обходом ярів, болотистих чи місць занадто крутих пагорбів. Але ж Ярославське шосе прокладено в основному по старій проїзній дорозі, що здавна звязувала Москву з Ярославлем.

Об а міста — майже ровесники . Москва згадується в літописах з 1147 м,, хоча, судячи з останніх археологічних розкопок у Московському Кремлеві, вона як селище існувала уже в другій половині X в. Ярославль заснований у 1010 р. До цього ж часу відноситься і появу проїзного тракту між двома містами. Яким же шляхом удалося в ті часи прокласти дивно пряму найкоротшу дорогу між двома вилученими друг від друга містами? Так тільки таким же, яким була прокладена не менш пряма дорога між Москвою і Володимиром — орієнтуванням по зірках; інших способів орієнтування в ті часи не було.

Але як же можна орієнтуватися по зірках, якщо їх видно на небі безліч? Здавалося б, легко заплутатися в цьому достатку зірок. От для цього і потрібно було насамперед згрупувати яскраві зірки (яким на небі не так уже багато) у фігури, що добре запамятовуються своїми контурами. Такі зоряні фігури — сполучення зірок, чи сузіря — були виділені, а пізніше до них віднесли і більш слабкі зірки, розташовані в районі сузірїв. Цілком природно, що різні народи створювали своєю уявою різні сузіря, а якщо випадково контури сузірїв і збігалися, те вони іменувалися по-різному. Джерелами назв сузірїв, як правило, служили міфи про богів, сказання про легендарних героїв і звязаних з ними подіях, різні тварини і, нарешті, знаряддя виробництва, використовувані народами в повсякденному житті.

Так, відому групу із семи яскравих зірок, що нагадує обрис ковша, древні греки назвали Великою Ведмедицею. Якщо до цієї групи зірок приєднати слабкі зірки, розташовані поблизу ковша, то при достатній фантазії можна провести границі цього сузіря так, що вони будуть нагадувати обрису якогось великого звіра.

Грецький міф розповідає про те, що німфа Калл і сто була перетворена ревнивою дружиною Зевса Герой у ведмедицю, що зацькував на полюванні собаками її власний син Аркад (Волопас). Зевс дав Калл і сто безсмертя, помістивши її на небі у виді сузіря Великої Ведмедиці. Поруч з Великою Ведмедицею розташовані і її переслідувачі — Волопас і Гончі Пси, але сузіря Гончих Псів зявилося на небі лише в XVII в., коли давньогрецький міф був доповнений супутниками мисливця. У Древній Греції сузіря Великої Ведмедиці називалося також Колісницею, про що згадує Гомер у «Од і с еї ».

У Древній Русі це ж сузіря мало різні назви — Віз, Колісниця, Каструля, Ківш; народи, що населяли територію України, називали його Возом; у Заволжя воно звалося Великим Ковшем, а в Сибіру — Лосем. І дотепер у деяких областях нашої країни збереглися ці назви.

За аналогією іншу групу із семи, але більш слабких зірок, розташованих поблизу Великої Ведмедиці і також нагадує обрису ковша древні греки назвали сузірям Малої Ведмедиці. Ця ж група зірок була найменована сибіряками Малим Ковшем, а народи, що населяли узбережжя Льодовитого океану, бачили в ній білого ведмедя з задертою нагору головою, на носі якого красувалася Полярна зірка, розташована в самому кінці ручки ковша.

Дуже оригінальна назва цих двох сузірїв у народів, що населяли територію нинішньої Казахської республіки. Спостерігаючи зоряне небо, вони, як і інші народи, звернули увагу на нерухомість Полярної зірки, що у будь-який час доби незмінно займає те саме положення над обрієм. Цілком природно, що ці народи, основним джерелом існування яких були табуни коней, назвали Полярну зірку «залізним цвяхом» («Темир-Каз и к»), убитим у небо, а в інших зірках Малої Ведмедиці бачили привязаний до цьому «цвяху» аркан, надягнутий на шию Коня (сузіря Великої Ведмедиці). Протягом доби Кінь об ігав свій шлях навколо «цвяха». Таким чином, древні казахи поєднували сузіря Великої і Малої Ведмедиці в одне.

Якщо середню зірку хвоста Великої Ведмедиці думкою зєднати прямою лінією з Полярною зіркою і продовжити цю лінію далі, те ми побачимо сузіря Кассіопеї, обрис якого нагадує перевернену і трохи розтягнуту букву «М» (чи латинську «Ш»). Це сузіря древніми греками було названо на честь міфічної цариці Кассіопеї: в обрисах цього сузіря вони бачили трон із сидячої на ньому царицею. Білоруський народ бачив у цьому сузірї двох кос арів , що косять траву.

Зимовими вечорами над південною стороною обрію красується найефектніше сузіря неба — сузіря Оріона, що кидається в очі своїми сьома яскравими зірками, з яких розташування чотирьох нагадує гігантську букву X, а три інші, витягнуті в ряд, перекреслюють цю букву посередині. Праворуч від верхніх яскравих зірок, а також лівіше і вище ни х видн о дві дуги зі слабких зірок, звернені увігнутістю до яскравих зірок. Древні греки назвали це сузіря імям міфічного велетня, мисливця Оріона, і представляли його щитом, що прикривається, з левиної шкіри (права дуга слабких зірок) і замахуючимся палицею, тобто дрюком (ліва верхня дуга слабких зірок), на, що біжить до нього праворуч Бика (Тельця). Три середні яскраві зірки відображали мисливський пояс, до якого привішений меч — ряд слабких зірок, розташованих донизу від пояса. Сучасна астрономія теж часто користається цими термінами — пояс і меч Оріона.

У III в. до нашої ери грецькі (олександрійські) астрономи звели назви сузірїв у єдину систему, що згодом запозичала європейська наука і зберегла її до наших днів, особливо назви сузірїв північної півкулі неба. У південній же півкулі, вивчення яко ї європейцями почалося, посу ті , лише в XVIII і XIX ст ., сузіря одержали більш сучасні назви: Телескоп, Годинник, Насос і інші.

В даний час під сузірями мають на увазі не виділяються групи зірок, а ділянки зоряного неба, так що всі зірки (як яскраві, так і слабкі) прилічені до сузірїв. Сучасні границі і назви сузірїв затверджені в 1922 р. на I зїзді Міжнародного астрономічного союзу (МАС). Усе небо розділене на 88 сузірїв, з яких 31 знаходиться в північній небесній півкулі, а 48 — у південному. Інші 9 сузірїв (Риби, Кит, Оріон, Єдиноріг, Секстант, Діва, Змія, Зм ієносець і Орел) розташовані в обох небесних півкулях, по обох сторони від уявлюваного на небі великого кола, називаного небесним екватором, що латинською мовою означає « урівнювач », тому що він поділяє все небо на дві рівних півкулі.

 

Свойства реферата:
Тип: Microsoft Word/Реферат
Язык: Украинский
Размер: 11 КБайт (zip архив)

Скачать реферат Зоряне небо(реферат)


.
Warning: fsockopen() [function.fsockopen]: unable to connect to adv.nadavi.net:80 (В соединении отказано) in /home/users1/m/mybiz/domains/referatnik.net/top_1.php on line 22